Бути шизом — це прикольно! Нікуди правди діти: Ти не сірих буднів невольник, А володар світу із квітів. Покупатися в хвилях вітру, У краплині дощу задрімати, З зір далеких весь пил струсити І дракона ним з рук годувати. Але пів життя — сірі будні Між людей, що себе лиш чують, Що собі із думок недалеких Гамівну сорочку гаптують. Я не вмію думки складати В слів і речень коробки тісні. Через це все так кострубато Спілкування дається мені. Я б хотів вам свій світ показати. Мерехтливий як крапля дощу... Але ж вам геть усім наплювати На все те, про що я мовчу!