Качка водночас пов’язана із трьома стихіями — водою, землею, повітрям. Отож вона може завиграшки переходити, перепливати, перелітати всіма трьома сферами у вертикалі світобудови: верхньою (небесне царство), середньою (світ людей) і нижньою (потойбічний світ). Крім того, саме качки вночі перевозять сонце підземними ріками, аби вранці воно їхало небом у кінній колісниці. Качур-селезень стає птахом, що єднає світ мертвих зі світом живих, адже саме він плаває ріками земними та підземними, що служать найпевнішим зв’язком із потойбіччям. У “Калевалі” — фінському народному епосі — саме качка несе яйця, з яких постають земля, “склеп небесний”, сонце, місяць, зорі та хмари: Качка, гожий птах, нарешті політала, обдивилась, враз побачила коліно серед хвиль на синім морі, прийняла його за пагорб, за моріг взяла зелений. Політала, обдивилась, на коліно сіла-впала, там кубло собі лаштує золоті кладе там яйця: шестеро яєць — зі злота сьоме ж яйко — із заліза… Качка фігурує в легендах про створення світу і в поляків та росіян. Щоправда, її функція здебільшого негативна, бо качка в обох тих випадках пов’язана з дияволом, завдяки їй на землі з’являються гори. Таку тенденцію можна простежити послідовно: в російському прозовому фольклорі на качку або гагару завжди перетворюється нечистий, водяний або кікімора. Винятком є тільки польська легенда, за якою качок створив Ісус Христос, коли був іще зовсім маленький. Одного разу він стояв і спостерігав, як діти, граючись, кидають камінці в річку. Ісусові й самому захотілося так побавитись. Кожен камінець, кинутий ним у воду, ставав маленькою качечкою.