якшо ти справді українець
а не якись там соплєжуй
то безумовно ти повинен
забить свій український хуй
на то, шо робицця в росії
на то, шо хтось там шось пиздить
нехай вони там хоч здуріють
а нам отут своє робить кацапи тіпа братья старші
но ходять ніби барани
на разрєшонном властю марші -
і ше нас будуть вчить вони? не наша з вами це забота
вопше однаково мені
звучать за путіна чи протів
там макарєвіча пісні
або от віктор шендеровіч
теж демонструє гордий нрав
сатірік, мощний мастєр слова
но нахуя він нам упав?
пообєщайте, дєви юні
не возбуждатись повсякчас
якшо там ляпне шось акунін,
хоть він казалось би за нас
чи стіх від бикова від діми
поет він звісно хоть куди
но не для нас красіві рими
хай там їбошить для орди
страдалєц ходорковскій міша
шо будто главний враг хуйла
насправді же нічим не ліпший
теж бачить у тобі хохла
оцих касьянових, навальних
нємцових й інших собчаків
всі ізрєчєнія повчальні
я на хую вєртіть хотів тим більше обсуждать нєлєпо
отих, хто тіпа протів нас
прігожин там ілі прілєпін
хоч як не глянеш - підарас
ну нахуя вам, люди, слухать
шо скаже гніда міхалков
чи маразматік говорухін,
який давно на всьо готов
хай даже бабушка лімонов
весь ізойдьот там на гавно
должно вам буть на еті стони
категорично всьо равно в нас мудрєцов тут не бракує
чужі нам нахуй нє нужни
тому забийте, друзі, хуя
на звуки з тої сторони

Молитва

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,  
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.  

Навчить мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,  
коли до сну їх приколише  
луна неземної  музики.  

Навчить мене, рослини, щастя,  
навчіть без скарги умирати!  
Сприймаю сонце, мов причастя,  
хмільним молінням і стрільчатим.  

Хай Сонце - прабог всіх релігій,
Золотопере й життєсійне
Благословить мій дім крилатий.

Накреслю взір його неземний,
Святий арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
І буду спати вже спокійно.

Богдан-Ігор Антонич
/14 вересня 1936./

Не славьтеся царевою
Святою війною,
Бо ви й самі не знаєте,

Що царики коять.

А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,

Овеча натура;

Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Гонту зневажає,

Ледаче ледащо!

«Гайдамаки не воины —

Разбойники, воры.
Пятно в наший истории...»

Брешеш, людоморе!

Холодний Яр

СУБОТІВ

Десь  тут  в  землі  лежить  Богданів  прах.
Я  знаю  де,  та  не  скажу  нікому,
Бо  віднайдуть,  розвіють  на  вітрах
Його  кістки,  як  спалену  солому.

А  ви,  хахли  із  Києва  й  Черкас,
Перевертні,  затьмарені  моголи,
Поклянетеся  радо  другий  раз
у  тому,  в  чому  він  не  клявсь  ніколи.

Мовчатиму,  як  Суботів  мовчить,
Хоч  добре  знає,  де  його  похова,
Допоки  із  міських,  столичних  плить

Не  зазвучить  державна  наша  мова.

/Дмитро Павличко/
1994

Ельдорадо

В. Самійленко

Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда.

В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє —
У острозі, у острозі.

Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.

Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають —
Та не вголос, та не вголос.

Там уряд «блюде» закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
За провинності ж карає —
Тільки бідних, тільки бідних.

Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють «без проволочки»,
А не винен, то й відпустять —
Без сорочки, без сорочки.

В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там на те хрести й медалі —
Для багатих, для багатих.

Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу спілку,
Всі там п'ють самую воду —
Та горілку, та горілку.

Там всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро —
Язиками, язиками.

Там широка воля слову:
Кожний пише все, що знає,
А цензура ліберальна —
Все черкає, все черкає.

Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить —
В Сибіряку, в Сибіряку.

Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають —
Крім своєї, крім своєї.

Там зійшлися всі народи:
Москалі, «хахли», поляки,
І живуть вони так дружно —
Як собаки, як собаки.

Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься —

Русь єдина, Русь єдина.

3 січня 1886

Лютневого ранку вийду занадто рано,
Вчорашній вечір залишається неясним;
Зрештою, навіщо про це думати?
Знайдеться хтось, хто мені все розкаже.
Жменя перлів в долонях -
Ось шлях, який я залишу таємницею.
Дякую тобі за цей дар -
Уміння спати і бачити сни;
Сни про щось більше.

Коли настане час виправдань,
Що я скажу тобі?
Що я не бачив сенсу робити погано,
І я не бачив шансів зробити краще.
Мабуть, щось пройшло повз,
І я не знаю, як мені сказати про це.
Недарма в будинку всі дзеркала з глини,
Щоб з ранку не розгледіти в очах
Сновидінь про щось більше.